Сторінка практичного психолога

Важковиховувані діти

В новому навчальному році психологічною службою ПТУ-№16 було проведено вхідне діагностування учнів 1 курсу на схильність в «групу ризику». Діагностування проходило в формі анкетування., за методикою «Первинної діагностики та виявлення дітей «групи ризику» (М.І. Рожкова, М.А.Ковальчук). Діагностика відбувалася 05.09.20017 р. з учнями групи 15 «Слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, тракторист-машиніст с/г виробництва», 6.09.09.20017 р. З учнями групи №19 «Кухар .Кондитер», та з учнями групи 17 «Муляр штукатур. Електрозварник ручного зварювання», учні групи 44 « Електор газо зварник»  Загалом діагностування пройшли 75 учнів. Після обробки результатів було виявлено двох учнів з підвищеною агресивністю, двох з високим рівнем недовіри до людей, та троє учні не впевнені в собі. З цим учнями ведетиься корекційна робота, ведуться бесіди.

Важковиховувані діти
Основним проявом девіантної поведінки в дітей є явище «важковиховуваності». Такий тип поведінки ще називають анти-дисциплінарним. На думку російського психолога Олександра Гонєєва, слово «важковиховуваність» вказує на труднощі у вихованні, у формуванні особистості дитини, на її нездатність або небажання засвоювати педагогічні впливи й активно реагувати на них.
Важковиховувана дитина чинить активний опір або протидію вихованню, висловлює недовіру до педагогів, проявляє негативізм до педагогічного процесу, створює передумови для конфліктних ситуацій.
• як результат вікової кризи розвитку дитини (дорослі не зуміли знайти індивідуальний підхід до дитини);
• як наслідок дефекту психічного та соціального розвитку;
• як наслідок педагогічних помилок, особливо під час проявів дитиною самостійності
У разі відсутності повноцінної та своєчасної корекційно'і роботи в дитини виникає стан педагогічної занедбаності й сфера прояву її важковиховуваності розширюється.
Педагогічно занедбаною називають таку дитину, рівень вихованості якої виражається в несформованості важливих соціальних якостей особистості, актуальних для відповідного віку Риси та якості педагогічно занедбаної дитини зумовлюють її неадекватні реакції на педагогічний вплив через відсутність довіри до дорослого. Для цієї категорії дітей властиві:
• відставання в інтелектуальному та соціальному розвитку;
• негативне ставлення до дорослого і його вказівок;
• асоціальні прояви;
• набуття шкідливих звичок.
Педагогічна занедбаність може бути не тільки наслідком, а й джерелом важковиховуваності.

Діти з девіантною поведінкою
Сутність девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи тій ситуації, що призводить до порушення взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи.
Основою відхилень в поведінці дитини переважно стають:
• конфлікт інтересів та цінностей;
• розбіжність потреб;
• деформація засобів їх задоволення;
• помилки виховання;
• життєві невдачі та прорахунки.
істотним показником девіантної поведінки є відхилення з різною інтенсивністю і внаслідок різноманітних причин від нормальної поведінки. Нормальною поведінкою вважають таку поведінку що адекватно відповідає потребам і можливостям розвитку та соціалізації індивіда в межах його взаємодії з мікросоціумом.

Профілактика девіантної поведінки та 
запобігання розширенню групи ризику
Із дітьми групи ризику працювати нелегко, проте необхідно задля попередження соціальних втрат і, насамперед, розвитку повноцінної особистості кожної дитини. Тому практичний психолог має бути обізнаним зі змістом профілактичної роботи з дітьми групи ризику в цілому для того, щоб чітко розуміти свої завдання та зв'язки зі суміжними фахівцями в цій комплексній роботі
Зміст профілактичної роботи щодо запобігання розширенню групи ризику серед дітей:
• правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, відеолекторії, освітні програми, матеріали в засобах масової інформації, соціальна реклама); надання консультативної допомоги батькам та педагогам у розв'язанні проблем (консультації юриста, практичного психолога, лікаря чи педагога онлайн або у формі друкованого чи телефонного консультування);
•надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри» тощо);
•соціально-педагогічна допомога сім'ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім'ям з дітьми групи ризику (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);
•соціальний захист і реабілітація дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостеринг);
•сприяння зайнятості населення, особливо представників соціально-вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості й працевлаштування, громадські роботи);
•створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, конкурси,вуличні ігрові майданчики). Особливістю дітей групи ризику є те, що вони перебувають під впливом об'єктивних негативних чинників, що можуть спрацювати або ні. 
Унаслідок цього діти цієї категорії потребують особливої уваги фахівців різних профілів, а в умовах навчального закладу — всіх педагогічних працівників. 

Торгівля людьми

18 жовтня практичним психологом Рябоконь І. О провела  виховну  годину присвячену Дню боротьби з торгівлею людьми на тему «Торгівля людьми — сучасний прояв рабства»

Торгівля людьми – це сучасне рабство, продаж/купівля/передача людей з метою експлуатації та одержання прибутку. Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3 до 15 років.

Від торгівлі людьми може постраждати будь-хто, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Статистика надання допомоги постраждалим особам в Україні свідчить, що чоловіки і жінки становлять приблизно однакову кількість серед постраждалих; 10% постраждалих – діти, які є особливо вразливою та незахищеною групою. Торгівля людьми та експлуатація доведених до відчаю людей – загрози, що зростають в умовах економічної кризи та збройного конфлікту. Важка ситуація багатьох українців, зокрема, внутрішньо переміщених осіб, робить їх більш схильними приймати будь-які пропозиції працевлаштування.

Вербувальники зазвичай використовують особисті зв’язки або фальшиві рекламні оголошення у місцевій пресі, нелегальні кадрові агенції та вебсайти з працевлаштування. Посередниками у вербуванні можуть стати і близькі люди – знайомі, приятелі, сусіди, а інколи навіть друзі або родичі. Часом вони й самі не знають, якими насправді можуть бути наслідки їхнього посередництва. Умови, що пропонують вербувальники, є зазвичай дуже привабливими та можуть здатися правдоподібними, наприклад фінансова допомога та підтримка в організації поїздки, оформлення всіх необхідних документів тощо.

Насправді ж людина потрапляє у пастку, характерними ознаками якої є обмеження свободи пересування, неможливість покинути місце експлуатації через фізичні бар’єри (охорона, замкнені приміщення, постійний нагляд тощо) або шантаж та маніпуляції. Щоб в людини не було можливості припинити роботу або звернутися по допомогу, в неї відбирають паспорт та мобільний телефон, погрожують силою, борговою кабалою, яку потрібно відробити, застосуванням насильства над іншими членами сім’ї.

Жертв торгівлі людьми використовують як дешеву робочу силу, для примусового надання сексуальних послуг, у жебрацтві. Іноді жертві вдається втекти самостійно, в інших випадках вибратися з цієї ситуації можуть допомогти небайдужі люди, які знають про експлуатацію, правоохоронці, спеціалізовані організації.

Як запобігти торгівлі людьми?

Завжди ретельно вивчайте будь-яку пропозицію працевлаштування, навчання або відпочинку, навіть якщо довіряєте тому, хто її пропонує! В Україні діють злочинні групи, які продають людей у рабство під прикриттям обіцянок законного працевлаштування. Пам’ятайте, ніхто не захищений від таких небезпечних ситуацій. Зателефонуйте до Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів (короткий номер 527 – дзвінкі безкоштовні з мобільних телефонів в Україні) і дізнайтеся більше, як мінімізувати ризик стати жертвою торгівлі людьми. У разі працевлаштування за кордоном, варто звернути увагу на таке:
• Обов’язково переконайтеся, що ваша робота за кордоном має законний статус. Ще до виїзду ви маєте отримати дозвіл на роботу або робочу візу – робочу, а не туристичну.
• Обов’язково звертайтесь до представництва країни, до якої збираєтеся їхати, особисто, особливо якщо ви звертаєтесь за робочою візою.
• Обережно з паспортом! Ніколи нікому не віддавайте свій паспорт, окрім як працівникам посольств, консульських установ та прикордонних пунктів пропуску. Це ваш ідентифікаційний документ і він повинен завжди бути у Вас. Якщо ви загубили свій паспорт за кордоном або ж його відібрали у вас силою, звертайтеся до посольства або консульства України у відповідній країні.
• Зробіть копії всіх важливих документів! Ще до виїзду зробіть ксерокопії вашого паспорта, візи, страхового полісу та будь-яких інших документів,пов’язаних із поїздкою. Тримайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів. Крім того, залишіть копії своїм рідним та/або друзям в Україні
• Обов’язково запишіть контактну інформацію організацій, які можуть допомогти вам захиститись від зловживань. Цей перелік контактної інформації має включати амбасади/консульства України за кордоном та, якщо можливо, урядові та неурядові організації, які займаються захистом прав мігрантів у відповідній країні призначення. Негайно зв’яжіться зі співробітниками відповідної установи в скрутній ситуації.
• Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої контактної інформації про місце, де ви будете працювати та про безпечне й надійне місце проживання. Повідомте рідним та/або друзям про детальне місце свого перебування за кордоном, а також залишіть їм детальну інформацію про вашого роботодавця. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!
• Обов’язково ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у відповідній країні призначення; у більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві.
• Обов’язково запитайте свого закордонного роботодавця про медичне обслуговування та соціальний захист, на які ви можете розраховувати. Пам’ятайте, що роботодавці мають обов’язки перед своїми працівниками.
• Обов’язково запишіть перелік умов угоди з роботодавцем, щоб до виїзду чітко усвідомити свій зиск від працевлаштуванням за кордоном та свої обов’язки.

Чи можуть постраждалі отримати допомогу в Україні?

Представництво Міжнародної організації з міграції (МОМ) працює у сфері протидії торгівлі людьми в Україні з 1998 року, і з 2000 року, у співпраці з місцевими громадськими організаціями та органами влади МОМ надала допомогу понад 11,600 чоловіків, жінок і дітей, які постраждали від торгівлі людьми з метою примусової праці та сексуальної експлуатації у понад 60-ти країнах світу. Серед постраждалих осіб, які отримали реінтеграційну допомогу від МОМ, наймолодшій було лише три роки, а найстаршій – 83.

З 2012 року в Україні надається державна підтримка особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема соціальна, медична, правова, освітня та матеріальна. Із заявою про необхідність такої допомоги слід звертатись до найближчої місцевої державної адміністрації за місцем проживання. Контакти в регіонах можна знайти на веб-сторінці Міністерства соціальної політики України https://www.mlsp.gov.ua

У кожному регіоні України працюють підрозділи боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми. Це спеціалізовані структури ГУМВС, УМВС, завданням яких є виявлення та припинення дій злочинців у кримінальній сфері торгівлі людьми. Підрозділи сприяють поверненню до України осіб, які постраждали від торгівлі людьми за кордоном.

Корисні інформаційні ресурси:

Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:
0-800-505-501 безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні
527 безкоштовно з мобільних телефонів в Україні.
пн-пт з 10:00 до 21:00, сб з 10:00 до 18:00

6 березня проведено тренінг для учнів 19 групи "Кухар. Кондитер" на тему "Взаємини в учнівському колективі. Як знайти спільну мову. Толерантне ставлення до одногрупників"

24  лютого практичним психологом Рябоконь І.О. проведено тренінг для учнів групи №19 "Кухар. Кондитер"  на тему : "Міжособистісна привабливість, дружба, любов, симпатія"

ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

·         Виявлення на основі спостереження й експертного опитування педагогів учнів „групи ризику”, схильних до аутоагресії.

·         Індивідуальне консультування учнів для зниження психоемоційного напруження й надання допомоги у вирішенні конфлікту (повторні консультації).

·         Індивідуальне консультування батьків і педагогів для розкриття особистісних рис дитини й попередження конфліктних ситуацій.

·         Корекційно-розвивальна робота з розвитку соціальних навичок (сприяє підвищенню впевненості в собі, розкриває позитивні сторони свого життя й особистості).

·         Психологічна просвіта батьків і педагогів про аспекти суїцидальної поведінки.

ФАКТОРИ РИЗИКУ СУЇЦИДУ:

·         попередні спроби самогубства;

·         погрози суїцидом (прямі й замасковані);

·         сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.);

·         суїциди в сім’ї або спроби суїцидів;

·         алкоголізм;

·         уживання наркотиків і токсичних речовин;

·         афективні розлади (особливо – важкі депресії);

·         хронічні й смертельні захворювання (СНІД);

·         важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події);

·         фінансові проблеми (звільнення).

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:

·         втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

·         скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);

·         негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;

·         відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;

·         припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;

·         порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;

·         занурення в роздуми про смерть;

·         відсутність планів на майбутнє;

·         різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок;

·         написання заповіту, прохання про прощення.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.

Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.

Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.

1.     Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною

бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.

1.     Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не

залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.

3. Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.

Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:

·         забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);

·         пити багато води (не менше 2 л на день);

·         нормоване фізичне навантаження;

·         повноцінний відпочинок, достатній сон;

·         дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;

·         контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;

·         заборону на лихослів’я у домашньому колі;

·         формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;

·         допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;

·         розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;

·         підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;

·         ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;

·         спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

·         вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

·         виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;

·         виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

17.01.17 року практичним психологом ПТУ №16 м. Мала Виска проведено виховну годину для учнів груп ТУ на тему: «Правове виховання. Пустощі і кримінальна відповідальність»

24.01.17 р. проведено виховну годину на тему «Співаєм славу тій події і тепер » 22 січня – День Соборності України.

31.01.17 р. проведено виховну годину для учнів І-IV курсів на тему «Здорові діти – здорова нація»

07.02.17 р. практичним психологом Рябоконь І.О. та практикантом (студентом КІРУЕ) Радчуком Т.В. проведено бесіду-лекцію для учнів І-IV курсів на тему «Геть паління. Ми – здорове покоління», «Бути на землі людиною».

8.02.17 р. Радчук Т.В. провів тренінг для учнів 15 групи на тему «Толерантність у вашому житті».

14.02.17 р. практичним психологом Рябоконь І.О. проведено годину спілкування для учнів І-IV курсів на тему «День Святого Валентина»

21.02.17 р. практичний психолог Рябоконь І.О. разом з практикантом Радчук Т.В. провела тренінг для учнів І-IV курсів на тему «Самооцінка»

Насильство в сімї

31.11.16.р. учні училища прослухали лекцію на тему: « Насильство в сімї», запрошені гості завідувач сектору соціального захисту сімї  УСЗН Маловисківської РДА  В.В Янченко та фахівець з соціальної роботи ССДМС І.В. Разілевич в дуже доступній та цікавій формі донесли до відома учнів інформацію про види н7асилия, про те як себе поводити якщо ви стали свідком насилля та куди слід звернутися якщо ви стали жертвою насилля.

Група ризику

В новому навчальному році психологічною службою ПТУ-№16 було проведено вхідне діагностування учнів 1 курсу на схильність в «групу ризику». Діагностування проходило в формі анкетування., за методикою «Первинної діагностики та виявлення дітей «групи ризику» (М.І. Рожкова, М.А.Ковальчук). Діагностика відбувалася 12.09.20016 р. з учнями групи 15 «Слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, тракторист-машиніст с/г виробництва», 13.09.20016 р. З учнями групи №19 «Кухар .Кондитер», та з учнями групи 17 «Муляр штукатур. Електрозварник ручного зварювання». Загалом діагностування пройшли 46 учнів. Після обробки результатів було виявлено двох учнів з підвищеною агресивністю, двох з високим рівнем недовіри до людей, та троє учні не впевнені в собі. З цим учнями ведетиься корекційна робота, ведуться бесіди.

Термін «група ризику» у педагогіці та психології вводиться для позначення індивідів групи підлітків, у яких ознаки відповідні людям, що відносяться до категорії наркоманів, алкоголіків, тобто хворих, не виявлена, але виховній роботі з ними слід приділити особливу увагу, щоб не допустити розвитку захворювання.

Мета роботи з «групою ризику»:

ближня: не допустити виникнення залежності від шкідливих для організму речей в ранньому юнацькому віці;

дальня: створити систему захисту від виникнення такої залежності в більш зрілому віці.

Задача відбору учнів до «групи ризику» - не допустити навіть одноразового вживання наркотичних речовин.

Саме ставлення педагогічних працівників до поняття «група ризику» свідчить про гуманістичний підхід, що проявляється через уважне ставлення до учнів.

Основна робота викладача при відборі учнів до «групи ризику» складається з вивчення індивідуальних особливостей підлітків, що проявляють особисту нестійкість до розвитку алкоголізму, токсикоманії, наркоманії. Відбір здійснюється по психологічним показникам, тому повинен проводитись педагогом сумісно з психологом в рамках створеної в ПТНЗ психологічної служби.

Можливість формування шкідливих звичок у підлітків пов’язана з недостатнім розвитком або порушеннями в моральній емоційно-вольовій, пізнавальній сфері.

Найбільшому ризику розвитку алкоголізму і наркоманії підлягають люди з особливим типом особистості, які:

не мають чіткої структури сформованих внутрішніх мотивацій;

у яких не сформувалося свого власного ставлення до оточуючих;

які з’явилися на світ, не знаючи, що в ньому робити.

Критерії відбору учнів до «групи ризику»

У зв’язку з цим, особливу увагу слід звернути на підлітків, яких відрізняє:

1) відсутність стійких інтересів та життєвих установок;

2) відсутність бажання працювати і отримувати задоволення від трудової діяльності;

3) невміння культурно відпочивати і відсутність потреби у культурному відпочинку;

4) відсутність інтересу до суспільного життя і суспільної праці;

5) нестійкість власної думки, схильність до чужого впливу, навіювання, підпорядкування;

6) некритичне ставлення до недоліків власної особистості, відсутність прагнення до самовдосконалення.

До числа важливих факторів ризику належать:

- недоліки сімейного виховання: наявність негативних прикладів із життя батьків, невизначеність правил поведінки, відсутність позитивних емоцій у сім’ї (відсутність похвали, поваги);

- рання асоціальна поведінка;

- раннє залучення до вживання речовин, що мають властивість одурманення;

- такі риси особистості, як агресивність, нервозність, імпульсивність, негативізм;

- погана успішність;

- недостатнє залучення до суспільних справ;

- наявність друзів, що зловживають наркотиками речовинами;

- байдужість сім’ї та навчальної групи до учня.

Основні виховні завдання в роботі з підлітками «групи ризику»

Основними у роботі викладача і майстра виробничого навчання з підлітками «групи ризику» повинні бути установка на формування :

високої самооцінки у кожного учня «групи ризику»;

почуття власної гідності;

збагачення і «просвіта» емоційно-вольової сфери.

Цільовою установкою роботи з «групою ризику» є підвищення особистісної зрілості підлітків.

Основними виховними завданнями роботи з «групою ризику» є:

- створення у учня інтересу до власної особистості;

- навчання адекватному баченню себе і оточуючого світу;

- формування інтересу до життя в реальному діалектичному світі;

- формування намагання вирішувати життєві протиріччя, а не їх уникнення;

- створення ставлення до власного рівня здоров’я як до суспільної цінності;

- розвиток потреби у розкритті своїх потенційних можливостей;

- формування прагнення до самовдосконалення, в тому числі до здібностей в організації часу. 

27 вересня практичний психолог провів виховну годину для учнів І курсу 15 групи на тему"алкоголізм вбивця твого життя"

20 вересня практичний психолог Рябоконь І.О. провела лекцію для учнів І курсу 17 групи за професією "Муляр. Штукатур. Електрозварник ручного зварювання" на тему "Торгівля людьми"

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

                В будь-який час є дуже актуальним поняття про суїцидальну схильність серед молоді, дітей та підлітків. Просимо звернути  Вашу увагу  на психоемоційний стан дитини, на оточуючих її людей, кола спілкування, успішності у навчанні, амбівалентність (подвійність емоцій і почуттів), переживання через нероздільне кохання чи розтавання з коханою (коханим). Будь-які раптові зміни у поведінці і настроях особливо тих, що віддаляють від близьких людей. Агресивні прояви, (порушення сну, замкненість, скупість, агресивна поведінка, зловживання алкоголем або наркотиками,  соматичні скарги, надмірна емоційність тощо…)  Сімейні проблеми (непорозуміння з боку батьків), занижена самооцінка також  можуть слугувати до прояву суїцидальної поведінки серед дітей!

          Спеціалісти визначають суїцид (suizid- з лат. «себе вбивати») тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті.

 Причини прояву суїциду:
1. Відсутність доброзичливої уваги з боку дорослих.
2. Різке підвищення загального ритму життя.
3. Соціально-економічна дестабілізація.
4. Алкоголізм і наркоманія серед батьків.
5. Жорстоке поводження з підлітком, психологічне, фізичне та сексуальне насильство.
6. Алкоголізм і наркоманія серед підлітків.
7. Невпевненість у завтрашньому дні.
8. Відсутність морально-етичних цінностей.
9. Втрата сенсу життя.
10. Низька самооцінка, труднощі в самовизначенні.
11. Бідність емоційного та інтелектуального життя.
12. Нерозділене кохання.

Ознаки, за якими можна виявити  

ризик суїциду у підлітків:

Про ризик самогубства у підлітків можна зробити висновок, спостерігаючи за їхньою поведінкою, дослухаючись до змісту їхніх розмов, аналізуючи їхню життєву, зокрема сімейну ситуацію. Чим більше з перерахованих нижче чинників виявляється у ході спостереження  за підлітком, тим вища ймовірність розвитку в нього суїцидальної поведінки:

-                      актуальні суїцидальні ідеї з відхиленням  альтернативних ідей, а також наявність точного плану суїциду;

-                      депресивний стан чи інше психічне захворювання;

-                      попередні суїцидальні спроби; ризик суїциду найвищий протягом першого року після такої спроби;

-                      попередні  суїцид альні спроби, здійснені не шляхом прийому таблеток;

-                      суїцидальні спроби в сім ї  чи серед близького оточення підлітка;

-                      соціальна ізоляція;

-                      конфлікти між підлітком         та його оточенням, сімейні проблеми;

-                      девіантна поведінка в цілому;

-                      вживання  наркотиків чи алкоголю…

Атмосфера любові, прийняття й повага до її особистісних прав надалі може убезпечити дитину від фатального вчинку. Діти, які висловлювали  суїцидальні наміри або здійснювали спробу самогубства, потребують кваліфікованої психологічної допомоги. Їхній «крик про допомогу» обов язово має бути почутий близькими. І дитина має отримати на нього відповідь.

          ЩО МОЖЕ УТРИМАТИ підлітка ВІД СУЇЦИДУ:
1. Встановіть дбайливі взаємини з дитиною.
2. Будьте уважним слухачем.
3. Будьте щирими у спілкуванні, спокійно і доступно запитуйте про тривожну ситуацію.
4. Допоможіть визначити джерело психічного дискомфорту.
5. Вселяйте надію, що всі проблеми можна вирішити конструктивно.
6. Допоможіть дитині усвідомити його особистісні ресурси.
7. Надайте підтримку в успішній реалізації дитини в сьогоденні і допоможіть визначити перспективу на майбутнє.
8. Уважно вислуховуйте підлітка.

Поради для батьків з профілактики підліткових суїцидів:

1. Відкрито обговорюйте сімейні та внутрішні проблеми дітей.
2. Допомагайте своїм дітям будувати реальні цілі в житті і прагнути до них.
3. Обов'язково сприяйте у подоланні перешкод.
4. Будь-які  позитивні починання власних дітей схвалюйте словом і ділом.
5. Ні за яких обставин не застосовуйте фізичні покарання.
6. Більше любіть своїх підростаючих дітей, будьте уважними і, що особливо важливо, делікатними з ними.

 Від турботливої, люблячої  людини, що знаходиться поруч у важку хвилину, залежить багато чого. Віна може врятувати потенційному суициденту життя.

Найголовніше, треба навчитися приймати своїх дітей такими, які вони є. адже це ми, батьки, формуючи відносини, допомагаючи дитині у його розвитку, отримуємо результат дії, результат своєї праці.

"Що посієш, те й пожнеш!" - говорить народна мудрість.
Прийняття людини такою, якою вона є, прийняття його сутності та суті його існування на Землі - і є Любов в її істинному прояві.
Тому порада батькам проста і доступна: "Любіть своїх дітей, будьте щирими і чесними у своєму ставленні до своїх дітей і до самих себе".

Поради психолога учням

ЗАПОВІДІ УЧНЯ

·  Ти здібний і сильний! Будь упевнений у своїх силах і здібностях.

·         Вчися самостійно мислити. Тренуй пам’ять. Більше запитань ”Чому?”

·         Постійно шукай практичне застосування своїм знанням.

·         Будь завжди уважним до самобуття, потреб, прагнень інших.

·         Навчись і умій дружити. Життя без друзів неможливе.

·         Проявляй миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих.

·         Спори і конфлікти вирішуй з позиції розуму.

·         Пробачай тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.

·         Якщо хочеш, щоб поважали тебе, необхідно навчитись поважати інших.

·         Прислухайся до думок інших і рахуйся з ними.

·         Будь доброзичливим, усміхненим, поступливим.

·         Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, і зроби правильний вибір, визнач свої цілі і зміст життя.

Поради психолога викладачам

Щоб зменшити ймовірність виникнення стресів, необхідно:

• Правильно харчуватися: більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів, зменшити споживання солі. Обов'язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.
• Бувати на дворі, прогулюватися , сидіти в парку, бігати, займатись спортом.
• Скуштувати банан або шоколад: у них є серотонін – «гормон щастя».
• Постійні вправи на релаксацію знижують напруженняв стресових ситуаціях.
• Необхідно слухати спокійну музику.
• Робити те, що подобається. Хобі – те, що треба. Зцілення не в тому, що Ви робите, а як Ви до цього ставитеся.
• Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.
• Не зловживати кавою, алкоголем, курінням.
• Носити одяг бажано синього та зеленого кольорів – вони заспокоюють.
• Зі стресом можна впоратися, треба лише мати бажання та трохи вільного часу лише для себе.
• Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях – це  збереже здоров'я та сприятиме успіху.

Справжнє фізичне та психічне здоров' я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмсь нормам та стандартам, а в тому, щоб прийти до згоди з самим собою.

Пам’ятка добрих батьків

1.      Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви, або такою, як ви хочете. Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

2.      Не думайте, що дитина – ваша. Вона – Божа.

3.      Не вимагайте від дитини платити за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той – третьому: це незворотний закон вдячності.

4.      Не ображайте дитину, щоб у старості не їсти «гіркого» хліба. Бо що посієш, те й пожнеш.

5.      Не ставтеся до дитячих проблем зверхньо: тягар життя даний кожному згідно з його силами, і будьте певні, що  дитині її тягар не легше нести, ніж вам ваш. А може й важче, бо дитина ще не звикла.

6.      Не принижуйте дитину! Пам’ятайте – вона особистість!

7.      Не карайте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

8.      Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

9.      Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли б, щоб інші зробили вашій.

10.  Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись із нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.

11.  Сприймайте свою дитину як рівну собі особистість. Частіше давайте їй зрозуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.

12.  Залучайте свою кровинку до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що вона усе зробить до ладу.

13.  З повагою ставтеся до дитини та її справ.

14.  Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти членів родини.

15.  Знайти ключик до серця кожної дитини – найважливіша річ у вихованні!

«…Дети учатся тому, что видят в своей жизни:

если ребенок  видит враждебность- он учится быть робким.

 Если ребенка постоянно стыдят- он учится чувствовать себя виноватым.

Если ребенок окружен терпением- он учится быть терпимым.

Если ребенка поддерживают- он учится уверенности, если ребенка хвалят- он учится ценить других.

Если ребенок чувствует себя в безопасности- он  учится верить.

 Если ребенка принимают и общаются с ним дружелюбно он учится находить любовь в этом мире».

                                                  Дорис Лоу Ноулт

Дитячі заповіді для мам, татусів, бабусь і дідусів

1.     Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.

2.     У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.

3.     Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

4.     Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

5.     Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

6.     Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.

7.     Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.

8.     Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

9.     Я хочу відчувати вашу безмежну любов, але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої! Я вас дуже люблю!!! Покажіть мені, що і ви теж мене любите.

Відповідно до Загальнодержавної Програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року» в навчальному закладі проходило засідання «круглого столу» за участю заступника директора  з НВР та практичного психолога з питань адаптації молоді до самостійного життя та їх доступу до різних видів соціальних послуг.

Навчально-виробнича робота

Навчально-виховна робота

Методична робота

Сторінка бібліотекаря

Сторінка соціального педагога